Як влаштований P2P і де виникає ризик

P2P-обмін — це пряма угода між двома людьми: одна сторона віддає криптовалюту, друга платить фіатом на картку чи гаманець. Біржа тут виступає ескроу-агентом: вона тимчасово блокує крипту продавця, поки покупець не підтвердить оплату. Коли продавець бачить кошти й натискає «отримано», ескроу розблоковується. Ця схема захищає від простого «кинув і зник», але не захищає від головного ризику — брудних грошей.

Де виникає ризик

Проблема не в криптовалюті, а у фіатному платежі, який вам приходить. Ви віддаєте чисту крипту, але отримуєте гроші, походження яких не контролюєте. Якщо ці кошти вкрадені або пов'язані з шахрайством, банк відправника може заблокувати транзакцію заднім числом, а потерпілий — написати заяву в поліцію з вашими реквізитами.

Тріангуляція шахрайства

Найпоширеніша пастка — тріангуляція. Шахрай знаходить жертву окремо (наприклад, під приводом «інвестицій» чи фейкового магазину) і дає їй ваші банківські реквізити для оплати. Жертва переказує гроші вам, вважаючи, що платить шахраю. Ви, нічого не підозрюючи, віддаєте крипту шахраю. У результаті:

• жертва втратила гроші й пише заяву — на ваш рахунок;
• шахрай отримав чисту крипту й зник;
• ви залишились з блокуванням картки й статусом «отримувача краденого».

Технічно ви — добросовісний набувач, але довести це доведеться саме вам. Тому головна навичка безпечного P2P — не швидкість угоди, а перевірка контрагента й фіксація доказів.

Що з цього випливає

P2P не небезпечний сам по собі: небезпечні конкретний контрагент і конкретний платіж. У наступних уроках ми розберемо, як перевіряти адресу партнера до угоди, які докази реально приймає банк і біржа, і як діяти, якщо платіж усе-таки оскаржили. Почати варто з простого правила: ніколи не приймайте платіж від третьої особи — ім'я платника має збігатися з ім'ям вашого контрагента в угоді.